ЛОЛІТА

(За В.Набоковим)
Лоліто... Літо... О лелітко!
Була ти відчаєм чи злом?
Тебе замкнув я в часу клітку
Безжальним серця ремеслом.
А твій небесний візерунок
Ліг на нестерпності мої.
І пік мене пекельний трунок,
Який я пив з твоїх таїн.
Німфетко за межею щастя,
Принцесо зболених нестям...
Мені вже встигнути не вдасться
На потяг втечі за життям.
А дійсність – це кривава Мері...
Ми йшли по лезу власних змов,
Щоб поєднатись у безсмерті,
Бо смерть – це скарга
на любов.
О мій вогненний самоцвіте
З душею виплаканих тиш!..
Лоліто... Літо... О лелітко!
Ти лиш на полум'я летиш!
А. Гунько