Некоторые вещицы на всю жизнь впаялись в память, и вот одна из них из головы не выходит.
О, панно Інно, ніжна Інно!
Я сам, вікно, сніги...
Сестру я Вашу так любив -
Дитинно, злотоццінно!..
Любив? Давно... Цвіли луги...
О, панно Інно, панно Інно!
Я очі Ваші пам'ятаю
Мов музику, мов спів...
Зимовий вечір, тиша, ми -
І раптом - небо, шепіт гаю.
О, ні! То очі ваші!
Я ридаю...
Сестра чи Ви?
Любив...
(с) Павло Тичина